с тувалету пынькы
А нам хтосьці званіў!..
А мы рас – і ж побіг.
Ну, бо ж так, колі й кушаеш ты
Аль сідзіш на горшці
Іль каля дэсь хлывів
Шося робыш потыху собі.
Мы ж служыв чы в хахлів
Чы й ходыф в маскалі.
Дісьціпліны ныекый ж в Котів.
Ну, бо ж вдруг шо горыть
Чы хтось дэсь захворів зь.
Так быжы вжэ обделамш гаплык.
Но от нашы бабы,
Тыйі цваны такы,
Шо, ого, ф... фу ф шкапу даш сыдыть,
Враз хапат сотовый:
Га? Алё! Я тут, хы,
Вам пычу вжэ млынці – прыхадзі.
Шо, ны бачылы вы,
Ек і как ду масКвы
Добыраюца хвайно жабкы?
Ібо ш не дазваніцц,
Колі мы адпачыў
Ці но смо3ма, вав, тэлявіз.
І вот, гых, дікій Кіт
Ны пуднев ны й трубы!
Так ны будымо й більш ворушыцьць.
Ніц ні бэндзе бо в Кізк,
Маці родненькай, в пічь,
Коль оно на дровітні поліньць.
Отправить комментарий