Цябе, як пушчу, адкрываю У зменах часу і святла. То ты прамая, то крывая, То немая, то гаваркая, То ты – расінка, то – смала. Калі ты блізка – так малюю, Адыдзеш – і пазнаю Бездапаможную, малую Цябе, былінку палявую, Былінку горную маю.