Раз званіш прэд міністр
А мы тут нагучывсь
Нават збрасваць сцішкі.
Ды на, о, подывы дэ, в фэйс-бік!
Ібо й ссылкы в жыдів
Вэльмы-надто выдны,
Бы й отправіці мэртвым вінКі зь.
А нам тучы одны б
Да хмарів с сотню й більш!
Бо а шо в нашы думКі сь вложыць.
Но одно: ах, вінцо п!
Чы а во: я хрышчон –
Так шо мняса бы слопаць кацёл.
Но!.. кого зачыпы:
Моў, ці ты шчэ малы,
Гох, і врубыш товді тэлевізь!
Ну, ты знаеш, куды
Вас отправяць уш псы.
Ва й НавіначКі зь к вумным Казлішч.
Раз ішоў я собі
По Яновы в Дыржын.
А тут хлопцы копають ямкы:
Эй, гавораць, хады!
Віш, дырэктарша-Крыск
Хоча, кап ёй на клумбы карнішч!
Ну, ій ек втыхомір
Жабокракаў, згынь, тых.
Мы й пошлы вжэ й ув школу до дыч.
А там: шо гэто ты?!
Кто ля вам розрышіў?!
Ты жэ нам пастароньні блін, Брыль!
Так шо так мак товчы:
Шэ пожалвайсь в райны!
Там, в дорозы, ішэ ж с 5 Вовків!
І наскочыш на рів уж улад ф шыйЛяльГіф:
Так! Чево нам на пчілк веш саплішк?
Умяшацельсва ж в будкаў шагы.
Ліш крычаць фсе умеюць на пцічк:
А ну гыть нам на чорны даскі!
Е ж бо ж тітул в культурных мійніср.