Прошлае всё пазабыць
Колы ты на світ ужэ вэсь знаменітыj,
То ек то заjті шэ j до j шіск!?
Да jім покажімо якыjся ціп 7ок ш
Чы навыць новіjшы сціхі зь.
Бы мы j ны j гучыв дэсь колыся Людмілок,
Ек правыць пожарных стацьці.
І вершыКом чы любОвалАся Цівка:
Оj! Прамо Есенін, глядзі!
Ну-да. Бо і Асьцы в Чылнах ты наравывсь.
І ціскав яе ці цяцькы.
Но дэ ж ты, колы ж ты успів так посывыты,
Ажны шо j Ніна ны в кыj.
Екся і какся калісьці я бівся зь
Прамо j за Люськы трускы.
Гэто жэ дывно, колы вдруг Весы вас
Да ны пудымуць на сміх.
Ну, а тем паче, када ты щаслывыj важ,
Шо во сус3в Павучків:
Лысынькы ж завшы тобі росчыкныся і,
Кап ды аш капніць чаішк.
Гонь як наравіма цыпкаца j з ІрКамі!
Ну, бы ж на Камі з вампірк.
Гэта ж цвіточкі зе прам-ткі в спаднічачцы.
А не вуж нешта з гужів.
Ну, ды на Ясельдзі всёж-ткі атлічНенька,
Ненька якася стая над Васільк,
Шося чытала зе j з вершыкав ліпшых всіх.
От бы яе хоць знаjсьці!..
Ды j пасасаці тых слівк,
Шо ны напывся в Рачків ш.
...ну, дык чаго там! Паідзь ва у Мнінск
Ды і ісчы тую відьм.
Екся ж в паездцы суjДоjСывШысь, хі,
Нават іj с тою сясь3чк.
...ну, так хоть как, ЯК, наш новіньКі шрыфт?
Мы ш бо іхь стрець в Городыщь