І ты, і я… І на паўмілю,
Што ў дзень стварэння, – ні душы…
Бярозкі, ўбачыўшы, застылі –
Баяцца голлем варушыць.
Ступіць баяцца нават кроку
Ў наш чысты замак з крышталю,
Каб не падслухаць ненарокам
Святое першае: “Люблю!..”
Каб шэпат, стаўшы гучным рэхам,
Не нарабіў бы нам трывог,
І нехта злосны брудным смехам
З яго смяяцца гідка мог.
Хай заўтра яснае світанне
Абудзіць чысты новы дзень,
І на “люблю” – лісток прызнання
Не ляжа ценем нават цень.
Алесь Бачила *** І ти, і я…І
Алесь Бачила
***
І ти, і я…І на півмилю,
Як в день творіння – ні душі…
Берізки, глянувши, несмілі,
Бояться віттям ворушить.
Ступить бояться навіть кроку
В наш дивний замок з кришталю,
Щоб не почути ненароком
Святе освідчення: «Люблю!..»
Той шепіт прокотивсь, як вихор,
Його я стримати не зміг,
Щоб дехто злісний брудним сміхом,
Регочучи, не повалився з ніг.
Хай завтра промені світання
Для нас новий розбудять день,
На білім аркуші кохання
Ще жодна тінь анітелень.
Переклад Івана Редчиця
Вельмі прыемны верш
Вельмі прыемны верш
мне нравится
мне нравится
ун полная
ун полная