Вершы беларускіх паэтаў

Нацыянальны паэтычны партал

Уваход

Раiм наведаць


Каб дадаць спасылку
на Ваш сайт, пiшыце ў
зваротную сувязь

Лічыльнікі

Вузлы

Сярэдняя: 5 (2 галасоў)

У жыццёвай складанай гонцы
Я часта раблюся наіўным:
Прывязваю промні сонца
Да знявечанай бурай галіны.
Мураўіную звязваю сцежку
З дарогай, што даль рассякае,
Хоць гэта адны толькі ўсмешкі
Ў сяброў маіх выклікае.
Рукамі, што хлеб здабылі мне
I водзяць па хвалях човен,
Я звязваю позірк арліны
З паглядам вачэй крумкачовых.
Рукамі, што затрымцелі,
Адчуўшы далонь чужую,
Кожны нерв свайго цела
З нервам тваім вяжу я.
Дажджоў красавіцкіх пасмы
Вяжу я з электрадротам.
Хоць ведаю: іх развязваць
He давядзецца потым.
Тупыя канцы вяровак,
Што ў дол апускаюць труны,
Вяжу з тваім днём суровым,
Нібы абарваныя струны.
Нямала звязаў вузлоў я
I моцных і для прыліку...
Жыццё! Навучы мяне ў слове
Вузлоў навязаць вялікіх.



Вось, каліласка. Каб сплялося

Вось, каліласка. Каб сплялося ў Вас як след.)
№1
МЕСТО ПОД СОЛНЦЕМ
ох!
Есть минуты, в которые людям
Запрещают о чём-то сказать.
Не хочу я об этом и слушать.
И не буду я больше молчать.

Кому дорого место под солнцем,
И тому, кто бронирует их
Для своих очень преданных клонов
Я хочу посвятить этот стих.

Там, в аду не найдёте убежищ.
Там команда готовых на всё,
Чтобы мы замолчали навечно.
Но кричат люди там всё равно.

Вроде поздно уже, и не слышат.
Но каким-то сверхсложным путём
К ним однажды добрался всевышний.
И они стали биться с огнём.

Получившие всё по заслугам
Там решили иному служить.
Они стали просить друг у друга
Подскажи, как тебя заслонить.

И вот те, кто ещё не ответил,
Кто привычное жаждет тепло
Замолкают при мысли о вечном,
Оглядевшись на месте своём.

В этот миг заполняется место
Отвечавшими вроде всегда.
Добавляйте дрожжей в ваше тесто.
Пусть дрожат иногда голоса.

В первый раз занимая чужое,
Наполняя собой пустоту,
Вы поймёте — она вас не стоит.
Вам бронируют место в аду.