Устань да сонца,
Хай само
Яно цябе сустрэне,–
З ягоным
Звяжуцца ў вязьмо
І дня твайго праменні.
Жалеза куй,
Гані загон,
Дзень –
Сам святлом напоўні.
Збірай у сноп шчырэння плён,
Ты – бог,
Не маеш роўні.
Шчыруй,
Пакуль усё не змог,–
Аддана, несуцішна,
Пакуль пад самае вязьмо
Больш каліўца не ўціснеш.
Вязьмо – твой дзень,
Твой німб навек.
Да сонца ўстань –
На ўсходзе
Не сонца ўсходзіць –
Чалавек,
І вышай сонца ходзіць.